#CULTROUTE Чернелицький замок - руїни, що зберігають історію

У рамках міжнародного проєкту «Тематичний маршрут замками 2 (CULT.ROUTE)», що реалізується за програмою Interreg VI-A Next Угорщина–Словаччина–Румунія–Україна, продовжуємо знайомити вас із багатою архітектурною спадщиною Івано-Франківщини.

Містечко Чернелиця, відоме за письмовими документами щонайменше від 1440 року, впродовж століть було важливим оборонним та економічним осередком Покуття. Розташована неподалік Дністра – головної річкової артерії Прикарпаття, Чернелиця швидко розвивалась. В другій половині XV ст. основний центр поселення перенісся з урочища «Городище», яке своїми коренями сягало ще княжої доби, на територію центральної частини сучасної Чернелиці. В другій половині XVI ст. поселення отримало міський привілей. Упродовж даного періоду і аж до 1641 року воно належало шляхетській родині Бучацьких-Язловецьких, якій значною мірою завдячує своїм розвитком.

Будівництво мурованого замку, руїни котрого збереглися до наших днів, розпочалося в період між 1607 і 1636 рр. за ініціативи Ядвіґи Белжецької з дому Язловецьких. Перший етап будівництва тривав приблизно до 1636 року і ймовірно вже тоді замок був запроєктований як оборонна резиденція. Очевидно бастіонний замок (староголандського типу) зводили ті ж будівничі, що працювали при спорудженні Язловецької твердині на східному березі Дністра. Другий етап будівництва замку припадає на 1650–1659 роки, коли чернелицькими маєтностями володіли князь Міхал Єжи Чарторийський та його дружина Євфросинія Чарторийська з дому Станіславських. В цей час було завершено будівництво самого замку і палацу, який було зведено в середині фортеці. Тоді ж на фасаді в’їзної вежі було висічено вишуканий кам’яний герб «Погоня», що використовувала родина власників. По завершенні будівництва замок став одним із головних форпостів Речі Посполитої проти загрози козацьких військ, селянських виступів на Покутті і татарських набігів. Відтак князеві Чарторийському вдалося навіть отримати фінансове відшкодування витрат на добудову і укріплення Чернелицького замку.

Слід також згадати, що князь Міхал Чарторийський та його дружина Єфросинія виступили фундаторами оборонного костелу Св. Антонія Падуанського, зведеного у Чернелиці неподалік замкових мурів 1661 р. Пізніше на запрошення князівської родини чернелицьким костелом заопікувалися ченці-домініканці. 

Зі зростанням османської загрози у другій половині ХVII ст. замки над Дністром набрали важливого оборонного значення. Під час польсько-турецьких війн 1672–1683 років Чернелицьку твердиню двічі захоплювали ворожі війська. У часи короля Яна ІІІ Собеського Чернелиця вважалась одним із головних військово-логістичних центрів Покуття, адже саме звідси великий коронний гетьман Станіслав Яблоновський здійснював походи проти турків та їхніх союзників.

З кінця XVII – до початку ХІХ ст. Чернелицький замок більше виконував роль резиденції, аніж оборонної споруди. У той час містечком і замком володіла магнатська родина Потоцьких. Політичні баталії щодо боротьби за корону Речі Посполитої позначилися і на Чернелицькому замку, котрий 1739 р. було значно пограбовано, зокрема серед втраченого майна згадується велика кількість ведмежих шкур. Чергових пограбувань замок зазнав під час Барської конфедерації в кінці 1760-х рр. Це, а також неналежне управління призвело до того, що до кінця XVIII ст. замок запустів, а через боргові зобов’язання його власника Петра Потоцького, фортеця узагалі опинилась у заставі Кшиштофа Рильського.

На початку ХІХ ст. друге життя у замок вдихнули нові власники – Маврицій та Теофілія Ценські. До 1835 р. замок був їх головною резиденцією і в ньому зберігалися родинні скарби – архів, бібліотека, колекція картин та портретів. Тільки після смерті Теофілії їхній син Миколай Ульдарик Ценський переніс резиденцію до с. Вікна.

Від середини ХІХ ст. Чернелицький замок вже не використовувався за основним призначенням і змінив ряд власників. З кінця ХІХ ст. він перетворився на об’єкт історичних та памʼяткоохоронних досліджень. На початку ХХ ст. руїни замку постраждали від пожежі, а під час Першої світової війни (1914–1918 рр.) вони зазнали пошкоджень під час бойових дій. У міжвоєнний період замок у Чернелиці частково відреставровано з метою туристичної популяризації, однак Друга світова війна (1939–1945 рр.) нівелювала подібні старання. У 1944 році замкові укріплення знову руйнувалися внаслідок обстрілів, а за час радянського періоду пам’ятці не приділяли належної уваги. У 1949 році за розпорядженням місцевих органів влади було знищено замковий палац, котрий розібрано для будівельного матеріалу. Інші замкові приміщення, у кращому випадку, використовували як господарські споруди місцевої лікарні. Все це зрештою призвело до перетворення замкового комплексу до стану руїни, котрий гостро потребує ремонтно-реставраційних заходів.

Цю публікацію створено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Департаменту інвестиційної політики, проєктів, міжнародних зв'язків, туризму та промоцій міста Івано-Франківської міської ради та не обов'язково відображає погляди Європейського Союзу.