#CULTROUTE Маріямпільський замок XVII століття — справжня перлина історії та духовності Прикарпаття

Маріямпільський замок

Містечко Маріямпіль або місто Марії, засноване наприкінці XVIІ ст. на місці кількох сіл – Чортопіль, Вовчків, Божий Видок, що існували тут в різні періоди щонайменше від княжий часів. Часті татарські напади, а особливо польсько-турецькі війни 70–80-х років XVII ст., призвели до спустошення згаданих населених пунктів лівого берега Дністра, котрі належали родині Белжецьких. Відтак король Ян ІІІ Собєський надав 1691 року привілей великому коронному гетьману Станіславу Яну Яблоновському для заснування містечка і закладення фортеці в честь Пресвятої Діви Марії.

Вже у 1693 році справа побудови фортеці була довершена і тоді ж містечко отримало локаційний привілей магдебурзького права від короля Речі Посполитої. Побудова замку відбувалась за популярним тогочасним принципом «палац у фортеці», а саме ж місто за розпланувальною структурою відносилось до «ідеальних міст» доби ренесансу та бароко.

Після побудови фортеці за наказом Станіслава Яблоновського до замкової каплиці перенесено Чудотворний образ Пресвятої Богородиці, котрий пізніше став відомий як «Маріямпільська Матір Божа». Вважається, що ікона написана ще у XVI ст. невідомим художником, можливо із середовища учнів знаменитого Рафаеля Санті. За переказами і деякими історичними свідченнями Станіслав Ян Яблоновський, коли вирушав у походи завжди брав із собою Чудотворний образ, як символ заступниці Діви Марії. Пізніше, за наступників коронного гетьмана, ікона у 1737 році була перенесена до парафіяльного костелу Святої Трійці, а після Другої світової війни вивезена до Вроцлава у Польщі, де зберігається досі.

Значною мірою до укріплення замку та розбудови містечка доклалися  наступники Станіслава Яна Яблонвоського – Ян Станіслав, Ян Каєтан та Анна Яблоновські. Попри нечасте відвідування Яна Станіслава Яблоновського своєї дідичної резиденції, все ж 1703 року він розпорядився зміцнити тутешні фортифікації замку та побудувати дерев’яний костел у Маріямполі. Натомість його молодший брат Ян Каєтан, котрий успадкував батьківський маєток після смерті брата у 1731 році, осів у Маріямпільскому замку, зробивши його головним осідком родини.

Докладаючи зусиль у розвитку Маріямполя як духовного і паломницького центру, Ян Каєтан Яблонолвський запросив до містечка братів-капуцинів, котрі між 1746–1757 рр. на кошти благодійника звели тут мурований костел та кляштор св. Антонія Падуанського. За задумом власника, при костелі мав діяти колегіум з викладанням філософії та риторики. Також слід згадати, що і перша дружина Яна Каєтана – Тереза Яблоновська наслідувала свого чоловіка, адже 1746 року запросила до Маріямполя сестер-милосердя з метою опікування школою для сиріт-шляхтянок та шпиталем для убогих.

Власне за Яна Каєтана маріямпільський палац біля 1730 року сформував свої архітектурні риси. За своєю формою він нагадував дещо спрощений варіант палацу Карсіньських у Варшаві, побудованого відомим голландським архітектором Тильманом ван Гамерен. Саме в палацах, побудованих голландцем та його учнями, прослідковуються початки впливів класицизму поряд із бароко, не виключенням у цьому контексті став і палац Яблоновських у Маріямполі.

Найбільший меценат Маріямполя Ян Каєтан Яблоновський помер 1764 року і був похований в криптах капуцинського костелу св. Антонія Падуанського. Справу чоловіка щодо розбудови містечка і резиденції продовжила друга дружина Анна Яблоновська з дому Сапєг. Молода вдова домоглася від австрійської влади підтвердження усіх привілеїв Маріямполя. В останній третині XVIII ст. княгиня Яблоновська вочевидь довершила будівництво палацу. Вже на початку ХІХ ст. під час Наполеонівських воєн Маріямпільський замок востаннє використовувався як фортеця. Так 1809 року прихильники Наполеона отаборилися в Маріямполі і протистояли австрійській армії, котра вела артилерійський обстріл містечка. Внаслідок обстрілу постраждало багато будівель втім і замок, а перемогу все ж здобули цісарські війська. Як наслідок, Габсбурги для запобігання подібних ситуацій наказали розібрати давні фортечні мури у Станіславі, Маріямолі, Єзуполі та інших містах Галичини.

Очевидно, у 20-х роках ХІХ ст. резиденцію відновили, але згодом вона запустіла. Нові власники, родина Блажейовських, намагалися повернути життя до палацу, фінансуючи ремонтні роботи, але Перша світова війна нівелювала ці старання. Тоді, через військові дії, поруйновано палац, залишки замку, а з приходом більшовицької влади багато історичних будівель використовувалися не за призначенням без поваги до культурної спадщини. Сьогодні с. Маріямпіль є частиною Дубівецької територіальної громади, а на замковій території діє дендрологічний парк, поруч закладено «Біблійний сад», з неймовірними краєвидами на долину Дністра.

Цю публікацію створено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Департаменту інвестиційної політики, проєктів, міжнародних зв'язків, туризму та промоцій міста Івано-Франківської міської ради та не обов'язково відображає погляди Європейського Союзу.