#CULTROUTE Митрополичі палати - свідки княжої величі Галича

Митрополичі палати ХІХ ст. в Крилосі

Палати Митрополитів Галицьких, Архієпископів Львівських та Єпископів Кам’янецьких, що зведені на початку XIX ст. посеред плата Крилоської гори – давнього осідку православних, а пізніше греко-католицьких владик, досі зберігають у своїх стінах найтаємничіші сторінки історії княжих часів. Справа у тому, що теперішнє с. Крилос, назва котрого походить від грецького слова клірос (духовенство), у часи середньовіччя було справжнім центром літописного Галича.

Саме тут на Крилоській горі розташовувався княжий дитинець – головні фортифікації середньовічної столиці, де за високими потрійними валами знаходилась офіційна резиденція володарів Галицької землі, поряд з символом духовної величі Галича – білокамʼяним Успенським собором. За археологічними дослідженнями під західним крилом теперішніх митрополичих палат у ХІІ–ХІІІ ст. функціонувала монументальна дерев’яна кількаповерхова (до трьох поверхів) будівля, котру дослідники пов’язують з князівським палацом. Княжий палац ділився на чотири частини і його центральна (найбільша) зала вочевидь мала характер парадної, де проводилися урочисті прийоми послів та вирішувалися важливі державні питання, працювала княжа канцелярія. Підлога, а можливо і стіни споруди були декоровані рельєфними керамічними плитками із зображеннями міфічних істот – грифонів і сирен, також до палацової конструкції примикали ганок із вхідними сходами. Поряд функціонували господарські споруди – кухня, конюшні та зброярні.

У часи золотого століття Галича середини ХІІ – середини ХІІІ ст. тут князювали і перебували відомі державці середньовічної Європи. Так, при галицькому князеві Ярославові Володимировичу Осмомислу свого часу тут рятувався від політичного вигнання майбутній візантійський імператор Андронік Комнін. Сюди прибували вельможні посли київський, чернігівський і волинських князів, дипломатичні делегації польських володарів, угорських королів, болгарських царів, візантійських і німецьких імператорів, римських пап та константинопольських патріархів. На початку ХІІІ ст. в княжих палатах певний час проживало малолітнє королівське подружжя Галичини – Коломан і Саломея. Кількаразово тут утверджував свою владу король Руси – Данило Романович. Власне саме король Данило після вторгнення монголів у середині ХІІІ ст. переніс столицю своєї держави до Холма, чим фактично позбавив Галич подальшого політичного зростання.

З того часу як світські володарі покинули Галич, вочевидь княжі палати заселили представники вищого духовенства – єпископи, а з 1301 року митрополити та їхні намісники. Така ситуація зрештою призвела до переміщення адміністративного центру Галича ближче до р. Дністра, де ще з княжих часів вирувало торгівельне життя давньої столиці. Відтак за старим галицьким дитинцем закріпилась церковна назва Крилос – місце осідку соборного (катедрального) кліру. Упродовж XIV–XVIII ст. резиденція духовенства в Крилосі неодноразово перебудовувалась і розбудовувалась. Найбільше до цього процесу у другій половині XVI ст. долучився владика Гедеон Балабан, довершивши розбір старого собору ХІІ ст. і побудувавши неподалік новий катедральний храм. Також його стараннями було зведено муровані вежі оборонного монастиря, відкрито друкарню і вочевидь перебудовано й самі палати. Вдруге подібні масштабні будівельні роботи здійснив вже єпископ Йосиф Шумлянський після руйнувань завданих турками і татарами у 1676 році.

Теперішні муровані палати зведені на початку ХІХ ст. за митрополита Антіна Ангеловича, а будівельним матеріалом слугували тесані кам’яні блоки розібраного неподалік монастирського храму Св. пророка Іллі ХІІ–ХVІІІ ст. Крилоську резиденцію часто відвідували греко-католицькі митрополити, зокрема Сильвестр Сембратович та Андрей Шептицький. Також при палатах діяло згромадження Сестер Служебниць, котрі опікувалися місцевими дітьми-сиротами. Під час Першої світової війни Митрополичі палати разом із Успенською церквою зазнали суттєвих пошкоджень, однак вже у 20-х роках ХХ ст. зусиллями владики Андрея Шептицького історичні будівлі були відреставровані. Також з іменем митрополита пов’язана одна з найбільших сенсацій української археології – відкриття фундаменту Успенського собору ХІІ ст. др. Ярославом Пастернаком поблизу існуючих палат. Щедрі фінансові пожертви Андрея Шептицького для археології і бажання владики створити на базі виявлених пам’яток музей, практично визначили майбутню долю крилоської резиденції.

Однак ініціативи митрополита Андрея і др. Пастернака перервала Друга світова війна. До питання організації музею в Крилосі повернулися вже за совєтського режиму з відповідним ідеологічним контекстом. Так 1958 року давню резиденцію перепланували добудувавши одне крило, а 1960 року офіційно відкрито філіал тоді ще Станіславського обласного краєзнавчого музею у с. Крилос.

Від 1994 року і до сьогодні у давніх Митрополичих палатах функціонує Музей історії Галича Національного заповідника «Давній Галич», де експонуються різночасові артефакти, що яскраво ілюструють минуле Галицької землі.

Цю публікацію створено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Департаменту інвестиційної політики, проєктів, міжнародних зв'язків, туризму та промоцій міста Івано-Франківської міської ради та не обов'язково відображає погляди Європейського Союзу.

#InterregNEXT #interregnexthuskroua #InterregnextHUSKROUA #CrossBorderCooperation #Interreg #HUSKROUA