#CULTROUTE Палац Скарбека у Рожнятові - аристократичний штрих історії Бойківщини

Рожнятівський замок – Палац Скарбека XVII–ХІХ ст.

Одним з найдавніших населених пунктів Бойківщини є Рожнятів. Селище, котре розкинулося у передгір’ї карпатських Ґорґанів, вочевидь постало як оборонна та логістична локація місцевих торгівельних шляхів. Досі серед науковців немає єдиної думки щодо часу побудови замку у Рожнятові. Найдавніші обґрунтовані припущення сягають XV ст. і пов’язують будівництво замку із шляхетською родиною Струтинських гербу Сас, котрі володіли цими маєтностями. 

Згадки про Рожнятівський замок починають з’являтися в історичних джерелах від середини ХVІІ ст., коли після ряду переможних битв гетьмана Війська Запорізького Богдана Хмельницького у Галицькій землі розпочалися виступи проти шляхти. Відтак 1648 року до числа захоплених і поруйнованих фортець належав і замок у Рожнятові. На той час ним вочевидь володів Самуїл Понятовський, який власне склав позов про завдані внаслідок повстання шкоди. Вдруге Рожнятівський замок було пограбовано і спалено козацькими загонами і повсталими селянами у 1650 році. 

Відновлення твердині мабуть тривало якийсь час, але вже 1672 року Рожнятівський форпост знову фігурує як важлива оборонна локація Бойківщини. Так у ході польсько-турецьких воєн тогочасний коронний гетьман Ян Собеський (майбутній король Ян ІІІ Собеський) доручив воєначальникам замкового гарнізону у Рожнятові організувати засідку на татарські загони хана Селім Гірея в сусідніх лісах. У другій половині XVII – на початку XVIII ст. Рожнятівський замок згадується як власність магнатської родини Конєцпольських. Сімейство брацлавського воєводи і долинського старости Яна Олександра Конєцпольського та його дружини Єльжбети Февронії Жевуської володіло такими багатствами і маєтностями, що за розповідями сучасників дорівнювали Великій Саксонії. 

Великі статки звісно накликали й великих ворогів, серед котрих був і унійний львівсько-галицький владика Йосиф Шумлянський, єпископські володіння котрого знаходилися у сусідньому Перегінському та в околицях Рожнятова. Часті суперечки і судові процеси із владикою призвели до того, що у 1708 році Конєцпольський наказав жовнірам спалити маєтки єпископа Шумлянського, зокрема Перегінське і спірний Рожнятів.

Після смерті Конєцпольського у 1719 році, котрий не залишив нащадків, лінія цього роду припинилася, а Рожнятів перейшов до спадкоємців дружини – родини Жевуських. Новий власник замку Вацлав Жевуський – подільський воєвода і долинський староста, часто навідувався до Рожнятова. Про це свідчать укладені договори в Рожнятівській твердині 1758 року поміж старостою і орендарями навколишніх соляних жуп. Загалом про стан замку описує інвентар з 1759 року, де згадано про укріплення фортеці земляними валами, наявність в’їзної брами і підвісного мосту, резиденції, мурованої башти, пекарні, возівні та інших господарських споруд й фортифікацій. Також замок мав два підземні таємні ходи, один з яких досі прослідковується у нижній частині збереженої вежі.

У другій половині XVIII ст. Рожнятів став володіннями родини Скарбків. Один з найяскравіших представників цього роду Станіслав Скарбек, котрому замок перейшов як спадок від дідуся біля 1793 року. Вже на початку ХІХ ст. великий меценат культури і філантроп розпочав перебудову замку на палац. Приблизно перед 1830 р. давні фортифікації було переобладнано під новий неоготичний палацовий комплекс з домінантою високою вежею-донжон. Граф Станіслав Скарбек часто зупинявся у рожнятівському палаці, навіть організовував тут світські прийоми та театральні покази. Інколи можна зустріти інформацію про рожнятівський палац як мисливський будиночок графа Скарбка, що не виключено, зважаючи на відомі угіддя поблизу Карпат. Під кінець життя Станіслав Скарбек заповів значну частину своїх доходів, а серед них і рожнятівські маєтки, на утримання Інституту в Дороговижі для дітей сиріт. Вже після смерті мецената у 1848 р. з його статків була утворена Фундація ім. графа Станіслава Скарбка.

Палац Скарбка у Рожнятові щонайменше від початку ХХ ст. використовувався як адміністративна будівля. Тоді тут засідав цісарсько-королівський повітовий суд, також розташовувався постерунок поліції. Суттєвих перебудов палац зазнав вже після Другої світової війни, саме тоді втрачено знамениту вежу, здійснено перепланування і добудову самого приміщення палацу. Тепер давній палац використовує Рожнятівське відділення поліції, пам’ятаючи про унікальну культурну спадщину.

Цю публікацію створено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Департаменту інвестиційної політики, проєктів, міжнародних зв'язків, туризму та промоцій міста Івано-Франківської міської ради та не обов'язково відображає погляди Європейського Союзу.