#CULTROUTE Раковецький замок XVII ст. - фортеця над Дністром
На високому схилі правого берега Дністра неподалік с. Раковець, що на Городенківщині, височать руїни колись неприступного замку. Вигідні, з точки зору оборони та захисту, ландшафтні особливості здавна використовувалися місцевим людом. Мальовничий Дністровський каньйон в минулому використовувався також як потужна торгівельна артерія, виступаючи водночас певним природнім кордоном між Покуттям та Поділлям. Відтак сліди оборонних чи сторожових споруд трапляються у цій місцевості невипадково.
Вважається, що давніший замок існував у Раківці з XIV ст., а вже від середини XV ст. відомо і про с. Раковець. Утім наявні письмові джерела дуже чітко фіксують появу Раковецького замку, руїни котрого дійшли до нашого часу. Так, у середині XVII ст. власник місцевих маєтностей галицький підчашний Домінік Бєньовський, зважаючи на зростання загроз після козацьких воєн та татарських набігів, вирішив звести на схилах Дністра оборонну фортецю. Вже вході будівництва замку у 1657 році було підтверджено його обороноздатність, адже козацький полковник Антон Жданович, йдучи маршем вздовж Дністра на допомогу союзнику гетьмана Богдана Хмельницького – трансільванському воєводі Дьєрдю ІІ Ракоці, не зумів здобути твердині. Відтак вже посли Галицького сеймику 1659 року просили короля про додаткове фінансування для Домініка Бєньовського у справі добудови замку в Раківцю.
Остаточні роботи з будівництва замку були завершені 1660 року, а на згадку про цю подію на стіні встановлену памʼятну таблицю, котра на жаль не вціліла до наших днів. За формою замок нагадував неправильний чотирикутник, розміри фортеці становили приблизно 40 на 60 метрів. Шестикутна в плані вежа, висотою близько 20 метрів збереглася донині на повну висоту. Ця вежа має унікальну семиярусну структуру, а її архітектура схожа на середньовічні вежі-донжони. Особливістю шестикутної вежі є її бійниці котрі розміщені за рідкісною системою, яка дозволяла воїну вести обстріл у різних напрямках, майже не змінюючи місця.
Вже 1667 року Раковецький замок успішно витримав облогу татарського війська, однак вторгнення багатотисячного османського війська 1672 та 1676 років все ж призвели до захоплення твердині над Дністром. Наприкінці XVII ст. замок все ж відновив своє стратегічне значення, насамперед як логістичний пункт військових і торгівельних переправ через Дністер.
До остаточного занепаду Раковецького замку призвели події 1769 року, коли в ході протистояння Барської конфедерації проти чинного короля, твердиню було захоплено і зруйновано російськими військами. З того часу памʼятка запустіла і вже не використовувалась за призначенням. Ймовірно тоді із замкової каплиці до місцевої церкви була перенесена ікона Пресвятої Богородиці, що досі зберігається у храмі.
На початку ХІХ ст. нові власники Раківця – родина Дверніцьких вирішили обладнати тут фабрику з виробництва харчової соди (поташу), однак 1840 року на підприємстві сталася пожежа, що призвела до закриття фабрики. Цікаво, що неподалік замку на старому цвинтарі досі збереглися каплиця-усипальниця родини Дверніцький побудована 1835 року Теклею зі Скарбків Боровських Дверніцькою в пам’ять про свого чоловіка Міхала Дверніцького і його брата Механдра.
Сьогодні руїни Раковецького замку є однією з туристичних цікавинок регіону, зокрема під час сплавів човнами Дністром. Водночас пам’ятка архітектури національного значення потребує консервації та ревіталізації.
Цю публікацію створено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Департаменту інвестиційної політики, проєктів, міжнародних зв'язків, туризму та промоцій міста Івано-Франківської міської ради та не обов'язково відображає погляди Європейського Союзу.